55 – саме стільки виповнилось Павлу Анатолійовичу Романенку, пасічнику-матководу з селища Сагайдак, що на Полтавщині.
Ця цифра не засмучує ювіляра, бо всі ці роки – це досвід, який треба втілювати в життя. Він бадьорий і енергійний, а його пасіка просто вражає чистотою і впорядкованістю. Жодна дрібничка не обійдена увагою господаря. Все є таким, як воно має бути. 
У гостей, які прибули сюди вперше, склалось враження, що вони потрапили за кордон. І це чудово, що в таких комфортних умовах, відбувається відродження української степової бджоли, бо пасіка у Павла Анатолійовича племінна.
Гості, що приїхали вшанувати ювіляра, а їх було чимало, прибули не з порожніми руками. Крім традиційних квітів і подарунка, йому вручили грамоти від Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації та Полтавського товариства пасічників за його внесок у розвиток бджільництва.
Та мабуть, найголовнішим подарунком були саджанці рожевої акації та верби, які гості привезли і висадили біля пасіки.
Спочатку планувалось посадити 55 дерев, відповідно до дати. Потім вирішили додати, ще й роки другої квітневої ювілярки – Наталії Сенчук і висадити 100 дерев. Та врешті-решт вийшло 150 дерев акації та 50 верб, всього – 200.
На довгії літа!

Юрій Сенчук, Полтавська спілка пасічників.