«Позов Дмитра Лози та Миколи
Юрченка задовольнити частково, справу повернути до Котелевського районного
суду для повторного розгляду іншим складом суду.»
Цими словами судді обласного
апеляційного суду було покладено край тому фарсу, в який служителі Феміди
Котелевського району Полтавської області перетворили спробу двох місцевих
пасічників відстояти свої права.
Нагадаємо нашим читачам про що саме йдеться. 5 червня
2007р. інсектицидом Карате Зеон було оброблено поле квітучої гірчиці,
яке знаходиться за кілька сотень метрів від села Мала Рублівка. Загибель
льотних бджіл розпочалася вже ввечері цього ж дня, а протягом
кількох наступних днів під кожним вуликом лежали тисячі мертвих
та умираючих комах. Пасіки, які радували своїх господарів працьовитим гулом
бджіл та запахом меду, перетворилися в справжні кладовища.
Стривожені власники бджіл звернулися до сільського
голови і створили комісію, яка повинна була визначити сам факт отруєння
бджіл і стан пасік та розмір шкоди, завданої пасічникам. Комісія оглянула
пасіки Дмитра Лози та Миколи Юрченка і відібрала там мертвих бджіл для
аналізу. Ще п'ять пасічників були настільки впевнені в марності спроб добитися
правди, що відмовилися від огляду своїх пасік. Крім того були відібрані
зразки квітучої гірчиці з обробленого поля та з’ясовано, що в цей період
поблизу не проводилось інших обробок хімічними речовинами.
Експертиза, проведена в Харківському інституті експериментальної
та клінічної ветеринарної медицини підтвердила наявність в мертвих бджолах
та суцвіттях гірчиці лямбда-цигалотрину, речовини яка є надзвичайно
отруйною для бджіл.
Маючи на руках незаперечні докази того, що їхні бджоли отруєні саме на
гірчиці, двоє вищезгаданих пасічників вирішили вимагати відшкодування своїх
збитків, адже продаж продукції з пасік складав суттєву частину родинних
бюджетів. Та відновити справедливість місцеві чиновники аж ніяк не
поспішали. І звернення до міліції, і заява до прокуратури району залишилися
гласом волаючого в пустелі, хоча і там і там чудово знали, що закон порушено,
адже згідно ст.37 Закону України « Про бджільництво» забороняється проводити
хімічні обробки полів під час цвітіння рослин. Крім того, пасічники в радіусі
10км від поля, на якому застосовуватимуться засоби захисту рослин,
мають бути попереджені про це не пізніше, ніж за 3 доби. Насправді ж ніхто
нікого не попереджував, поле обробили під час цвітіння, та ще і в денний
час, коли бджоли особливо старанно працювали на квітах.
Отримавши відмови від тих, хто мав би стояти на
сторожі закону, перед яким всі мають бути рівні, довелося пасічникам вирушати
до суду. В позовній заяві вони вимагали відшкодувати всі прямі збитки,
завдані пасікам, втрачену вигоду та моральні збитки, тобто нічого зайвого.
Переповідати всі подробиці тривалого судового процесу
немає потреби і можливості, бо засідань суду було кілька і з в зайняли
вони багато годин. А рішення суду було простим і радикальним. Іменем України
суддя Котелевського районного суду Загнійко А. В. відмовила в обох позовах
ПОВНІСТЮ. Коли читаєш судові документи, в око відразу ж впадає те, що докази
пасічників, їхніх свідків, спеціалістів району, які брали участь в роботі
комісії та спеціалістів по бджільництву, які брали участь в судовому процесі,
суддею або ж не бралися до уваги зовсім, або ж перекручувалися в потрібний
для сторони захисту бік. От і вийшло, що суддя не побачила зв’язку між
загибеллю бджіл та обробкою поля отрутохімікатами.
Таке некваліфіковане ведення справи настільки обурило
пасічників, що вони подали скаргу до Полтавського апеляційного суду. І
5 червня 2008 року, рівно через один рік після дня отруєння бджіл, обурення
пасічників підтвердив і апеляційний суд тим, що повернув справу назад до
котелевського суду.
Не будемо запитувати, хто і кому поверне витрачені
даремно час, нерви, гроші; не будемо визначати якість роботи суду – цю
роботу вже робитиме інший його склад. Будемо чекати нового судового процесу
і сподіватися на те, що справедливість існує не тільки в Полтаві, а і в
Котельві. Хлопці налаштовані боротися.
Юрій
Сенчук, голова Полтавської обласної організації «Бджола і Людина».
|
|
