Неймовірно, але вже десять років сумський художник Микола Яровий, його дружина й двоє синів сплять на вуликах із бджолами! За цей час у них зникли хронічні захворювання й підвищилася працездатність. А почалося незвичайне захоплення начебто б випадкове. Дружина Миколи Ганна невдало впала, ударилася об камінь, після чого в неї розболілася спина. Лікарі визначили, що змістилися хребці, і порекомендували жінці двічі в рік проходити стаціонарне лікування. Після нього біль припинявся, але через кілька тижнів відновлялася. Дійшло до того, що всю домашню роботу жінка робила на колінах, навіть город так обробляла.
Один раз от так доповзла до вулика із бджолами, — розповідає Ганна, — розігнулася, а сил іти немає! Притулилася спиною до вулика, та й так стою. А потім відчуваю: біль відпускає. Немов після уколу! І до самого вечора я не згадувала про проблеми із хребтом. Про своє відкриття розповіла чоловікові. Після цього й народилася ідея: а що, якщо спробувати на вуликах полежати? Микола з’єднав два вулики, зробив із шести дощок настил і переночував на ньому. Відчуття були яскраві, незвичайні. По-перше, щоб виспатися, йому знадобилося всього п’ять годин. Та й працездатність у чоловіка була в той день така, що я стала просити, щоб «ліжко на бджолах» він зробив і мені. Спочатку, звичайно, було не по собі. Усе думала: як до такого сусідства поставляться бджоли? Але вони виявилися гостинними. Спочатку, щоправда, прилітали, дивилися, хто це зверху оселився. Але потім заспокоїлися.
Ми спимо так уже десять років, з березня і до кінця вересня, і жодного разу ні мене, ні чоловіка, ні двох синів бджола не вкусила! Про свою хвору спину я ще в те літо забула. Як, втім, і про хронічне запалення придатків.
Сьогодні в городі Ярових облаштовані уже чотири ліжка на вуликах, два з них — двомісні. Вулики й під ліжками, і зверху.
— У такому ліжку не холодно в будь-яку погоду, — говорить Микола Яровий. — Бджоли підтримують температуру 36 градусів цілий рік. У людини така ж температура тіла, тому організм не перегрівається й не переохолоджується.
«Якщо покласти на дошки матрац, ефекту не буде, а от простирадло цілком підійде»
Зізнаюся, я не витерпіла й вирішила спробувати всі принадності сну із бджолами. Лягла на вулик і відчула мікровібрацію. Немов під тобою гудуть дроти й щось злегка штовхає в спину. Потім від запахів липи, гречки, прополісу просто запаморочилася голова, і я провалилася в сон. Спала хвилин десять, але відчуття було таке, як після повноцінного нічного відпочинку! Всю утому, що нагромадилася за тиждень, як рукою зняло. Проблеми відійшли на другий план.
— Це теж вплив пасіки, — зауважив господар, коли я розповіла йому про свої враження. — Адже тут гарна енергетика, природний фон, що відновлює біополе. Коли людина лягає на вулик, за рахунок мікрохвиль, вібрації, що виходить від бджіл, у неї поліпшується кровообіг. Якщо послати на дошки матрац, такого ефекту не буде, а от простирадло цілком підійде. Недавно мій сусід зробив собі таке ліжко, але поклав матрац. І нічого не відчув. Відпочинок на вуликах особливо корисний людям після 30, адже в цьому віці клітини організму вже не так добре відновлюються природним шляхом. А після ночі із бджолами встаєш і відчуваєш, що не треба ніякої зарядки!
Крім того, коли спиш на вуликах, організм відновлюється приблизно за шість годин. Зазвичай ми лягаємо пізно, а прокидаємося зі сходом сонця, разом із бджолами. І сини до такого відпочинку звикли, і невістка вже спала. Тільки внучок не пробував: йому всього шість місяців.
А ще, зізнався бджоляр, сон на вуликах дуже корисний чоловікам, тому що поліпшує потенцію.
З тих пір як ми із дружиною почали ночувати на такому ліжку, інтимне життя стало насиченішим, — каже Микола Яровий.
За десять років на чудо-пасіці побувало чимало друзів і родичів Ярових. Київський художник Микола Журавель, створюючи на пасіці свій проект, ночував на вуликах і після цього привіз із тією же метою професора Токійського університету Андрія Накорчевського. Гості помітили позитивний вплив такого відпочинку на чоловіче здоров’я. Виходить, що при мінімальних витратах можна побудувати цілу клініку з великим спектром терапевтичних послуг!
До речі, у США теж є щось подібне. Там за те, щоб переночувати на пасіці, люди платять 25 доларів. Ще замічено: якщо потримати рамку із бджолиним розплодом над головою хоча б п’ять хвилин, минає головний біль. Отож у винаходу є перспективи, вважає Микола Яровий. В Україні лікування бджолами проводять рідко, хоча багатьом пасічникам, можливо, варто задуматися про такий заробіток. На жаль, наукові дослідження на цю тему поки не проводилися…

Від редакції.
Досвід Миколи Ярового дуже корисний для розвитку агротуризму серед бджолярів України. Не складно облаштувати вулики з таким розрахунком, щоб можна було на них відпочивати в нічні часи. Це чудова можливість як для укріплення власного здоров’я, так і для заробляння грошей пасічниками, які будуть перейматися агротуристичною діяльністю.
При облаштуванні такого незвичайного ліжка бажано зняти з вуликів кришки, які мають нахил. Це не тільки спростить конструкцію ліжка, а і надасть можливість краще сприймати біополе бджолиної сім’ї.
Можна спорудити і таку конструкцію ліжка на вуликах, щоб його можна було використовувати і в любу негоду з березня по кінець вересня. Для цього облаштовується своєрідна невисока кабінка, стіни якої оббивають дошками чи звичайним оргалітом.
Як покриття можна використати любий матеріал, окрім азбестно-цементних шиферних листів, які дуже шкідливі для здоров’я. Дужу стильно і елегантно виглядає покриття із снопів очерету. Із таких снопів можна робити і стіни. З екологічної точки зору це найкращий матеріал.
В якості бджолиної аромотерапії можна використовувати і ночівлю на пасічному тічку. Для цієї цілі можна використовувати звичайні розкладушки.
Дуже багато пасічників мають пересувні павільйони, які взагалі дуже легко переобладнати як під павільйони для загальної аромотерапії, так і для максимального використання біополя бджолиних сімей.
Із оглянутих в 2008 році найбільш придатний для цих цілей павільйон Сергія Вікторовича Крижанівського із Житомира. Його павільйон має багато переваг. Насамперед – це зручність в обслуговуванні бджолосімей. На відміну від інших, павільйон оснащений не верхніми, а нижніми, з’єднаними між собою кормушками, що дає можливість не тільки зменшити трудовитрати, а і уникнути закисання корму. Розрахунок доволі простий, якщо якась сім’я відмовилась від споживання корму, то він буде спожитий іншими сім’ями за рахунок перетікання до їхніх кормушок. При такому підході кожна сім’я бере підкормку в міру своєї потрібності.
Вдала конструкція вуликів дозволяє робити їх огляд навіть в сидячому положенні, що дуже важливо для пасічників похилого віку.
Вільний простір павільйону забезпечує розміщення і обслуговування медогонки, що дає можливість відкачувати мед на місці. Такий підхід суттєво скорочує час на відкачку меду та зменшує трудовитрати.
Але найбільша перевага павільйону Сергія Вікторовича в тому, що без додаткового переоблаштування його можна використовувати як для загальної бджолиної аромотерапії так і для задіяння індивідуального біополя бджолосімей.
Як видно на фото, вільний простір дозволяє на підлозі розмістити двоспальний надувний матрац чи встановити пару розкладушок. Бажаючі використати індивідуальне біополе бджолосімей можуть відпочивати прямо на вуликах.
При всіх перевагах пересувного павільйону, не слід відмовлятися і від стаціонарних павільйонів типу вулик-павільйон «Бджоляна» конструкції Івана Присяжного.
Просто і дешево, за короткий термін можна побудувати на своїй агротуристичній садибі навіть декілька таких павільйонів, які будуть користуватися попитом у агротуристів.
У попередньому номері на сторінці 28 надана докладна схема побудови вулику-павільйону «Бджоляна». Іван Присяжний усім нам подав чудову ідею, але це не догма. Тому тут не тільки можна, а і потрібно фантазувати, створюючи щось своє, індивідуальне.
Окрім успішного використання павільйону «Бджоляна» в агротуристичній діяльності є і ще декілька аргументів на користь такого пасічникування.
Іван Миколайович Присяжний стверджує, що в вулику-павільйоні «Бджоляна» можна застосовувати будь-який метод пасічникування. У ньому протягом року можна підтримувати відповідний тепловий режим і за будь-якої погоди можна виконувати всі роботи, пов’язані з доглядом і утримуванням бджіл і навіть вночі при червоному світлі. Він забезпечує нормальне освітлення, вентиляцію, збереження тепла і будь-який об’єм вулика залежно від сили сім’ї.
За рахунок тепла від сімей температура в ньому на 5—10°С більше ніж зовні, а якщо ще поставити загальний підігрівач, то можна підтримувати в ньому відповідний тепловий режим і не треба ніяких зимівників. Всі процеси в ньому регулюються пасічником.
Бджоли збирають не тільки нектар, пилок з навколишнього середовища, а і всю ту позитивну енергетику, яка накопичується в ньому і передається людині і продуктам бджіл, збільшуючи їх якість і цілющі властивості. Повітря в ньому в 5—6 разів стерильніше, ніж зовні. Подихавши цим повітрям можна позбутися багатьох хвороб.
У такому вулику і бджоли стають зовсім іншими — змінюється їх менталітет, збільшується медопродуктивність, довше живуть і робляться миролюбними. їх дуже легко роз’єднувати і об’єднувати.
Його метод — це двоматочне утримування, а на деякий час і 3-, 4-маточне. Такий метод дає можливість весною до цвітіння саду наростити потужні бджолосім’ї і отримати максимальну продуктивність у виробництві продуктів бджіл. Такі бджолосім’ї отримують інтенсивну енергію ройових бджіл по медпродуктивності і будівництві стільників і кількість робочих бджіл у них більше, ніж бджіл годувальниць в 5—10 разів.
На початку квітня Іван Миколайович випускає маток з кліточок – хаток і дає підігрів павільйону до 20єС, в подальшому через день у навісні годівниці задньої стінки заливає одну склянку сиропу. В таких умовах матка максимально відкладає яйця і до цвітіння садків всі 12 рамок зачервлені Як тільки зацвітуть перші медоноси то дає рамки на будівництво стільників. Не шукаючи маток, ставить над спільною стінкою двох гнізд магазин з прибитою решіткою і у міру його заповнення ставить ще наступний. З гнізда меду не бере, а тільки з магазинів.
Наприкінці липня відбирає медові рамки і формує гнізда в зиму, взявши маток у кліточки-хатки, де вони перебувають всю зиму аж до квітня місяця наступного року. Кліточку-хатку він зробив з багатофункціональної пересилочної кліточки В.А.Гайдаря, розрізавши кришку на дві частини і додавши частину штампованої ганеманівської решітки з 1—3 пазами. В такій кліточці матка постійно перебуває в контакті з бджолами, не відчуває себе ізольованою і зберігає сили і здоров’я, щоб з квітня по липень працювати з максимальною яйцекладкою. Так вона працює 4 місяці і в кінці липня знов іде на відпочинок. За безрозплідний період всі кліщі загинуть, бо не мають умов для розмноження і не треба ніяких антибіотиків, щоб їх знищити і забруднити продукти бджіл. А це здоров’я бджіл і людей, які вживають ці продукти. Для виробництва стільникового меду, він виготовив бездротову рамку, прорізавши пази у верхній і бокових планках, які дають бджолам напрямок будівництва стільника. Можна у таку рамку натягувати дріт, на яку закріпити смужку вощини, а можна і без неї — наші пращури це не робили, а бджоли самі знають, як її збудувати. Такі рамки треба ставити в гніздо так, щоб середня планка завжди була з правого боку відносно льотка, тоді бджолам відпадає такий процес як перемагнічування їх.
Наші пращури мед не відкачували, а вирізали стільниковий мед і вживали його разом з воском. Напевно, вони знали, що при жуванні його з такими продуктами як хліб, каші, морква, буряк, огірки, яблука та інші виділяється слина, яка розчиняє віск і перетворює його в речовину, яка легко засвоюється організмом. При відкачуванні меду знижується його якість, а від металевого дроту утворюються шкідливі окисли.
Стільниковий мед – це не тільки здоров’я, а і чудова принада для агротуристів. 

Володимир Тарасюк
Агросвіт України, №3-4 за 2009 рік.