Дуже часто нас запитують: як саме редакції удається так точно прогнозувати майбутнє.
Наприклад, на початку червня 2008 р. ніхто з політологів не прогнозував інфляції більше 15%. Редакція прогнозувала 22—23%. За визнанням керівництва держави реальна інфляція становила 22,6%. Тобто, якщо орієнтуватися за середнім показником, помилка склала 0,1%.
З точністю до однієї десятої ми спрогнозували який відсоток наберуть соціалісти на попередніх виборах до Верховної Ради.
Коли Президент України оголосив нові вибори до Верховної Ради і усі були в цьому впевнені, ми заявили, що виборів не буде, і так воно сталося.
У журналі «Агросвіт України» № 11 за 2008 ми надрукували, що через 3-4 роки, а можливо значно раніше нас чекає значний обвал цін на сільськогосподарську продукцію, бензин і дизельне пальне коштуватимуть 9—10 грн за 1 л, а можливо і більше. Звичайно, більшість людей, які уважно слухають заяви Юлії Тимошенко та інших горе-політиків про манну небесну, яка нас очікує в недалекому майбутньому, цей прогноз сприймає з недовірою. Ми не нав’язуємо свою точку зору – це право кожного вірити політикам чи нашим прогнозам.
Ми не екстрасенси і не астрологи. Наші прогнози будуються на законах ринку і розвитку суспільства, постійних опитуваннях респондентів, моніторингу досліджень економіки європейських країн та реаліях сьогодення. Ці прийоми відомі усім політологам та економістам, але враховуючи, що ми готуємо їх не на замовлення політичних сил, то вони у нас найточніші.
І тепер, попри усі заяви наших ви¬со¬копосадовців, ми прогнозуємо, що 2009 рік буде одним із найважчих років для людей з малим і середнім достатком. Безробіття, інфляція, ріст кри¬мінальної злочинності, рей¬дерство, хаос у владних структурах – ось що нас чекає упродовж 2009 року з переходом на 2010 рік, а згодом, коли ми трошки оговтаємося від усіх цих негараздів і спокійно зітхнемо, на нас чекає нова, не менш страшна неприєм¬ність – обвал цін на сільсь¬ко¬господарську продукцію. Це призведе до зубожіння та краху багатьох фермерських та рибницьких господарств. Ще складніше буде селянам, для яких основним засобом 
існування є селянське подвір’я. І це ще далеко не усі неприємності.
Але усіх цих негараздів не складно уникнути, якщо знаєш, що на тебе чекає. Не випадково ка¬жуть: «Хто володіє інформацією – той володіє світом» або «Знав би де впадеш – соломи підстелив би».
Так ось, ми не тільки попереджаємо вас про невтішне недалеке майбутнє, а і пропонуємо (гарний матрац з соломи для м’якого приземлення) реальний шлях до достатку і багатству ваших родин, а саме — переорієнтуватися на агротуризм.
Це один із найперспективніших напрямків розвитку села, на який можуть робити ставку селяни, пасічники, фермери та орендарі водойм. З часом в Україні буде сотні тисяч агротуристичних садиб, але як і в кожному бізнесі, лідируватиме той, хто перший розпочне цю справу. Згадайте лихі 90-ті роки минулого століття. Багато сьогоднішніх мільйонерів тоді розпочинали справу з лотків і невеличких ларьків. Ось і тепер той, хто буде першим, зможе максимально скористатися не тільки державною підтримкою, а і закордонними грантами.
Слід зазначити, що для одинаків цей напрямок бізнесу не рентабельний. Якщо ваша агротуристична садиба буде одна на район, то про закордонні гранти не варто і мріяти. Ви не зможете навіть заявити про себе. Найбільший успіх матимете, якщо у вашому селі буде 10—20 і більше агротуристичних садиб. А ще краще, якщо агротуризм у вашому селі буде охоплювати багато напрямків: бджільницький, водний, ремісничий, духовний та інші. Це дасть вам змогу кооперуватися з сусідніми агротуристичними садибами для цікавішого заповнення дозвілля ваших клієнтів.
Пам’ятайте! Ви не конкуренти один одному, а кооператори. Разом вам не тільки легше заявити про себе, а і будете допомагати один одному в заповненні клієнтами кожної агротуристичної садиби та брати участь в організації дозвілля відпочивальників. До речі, зрозуміти те, що ви не конкуренти і не вороги один одному, а союзники, які мають і повин¬ні допомагати один одному заробляти гроші – це найскладніше питання. А ще складніше зрозуміти, що одинцем ви завжди заробите значно менше грошей, ніж гуртом, допомагаючи один одному.
Для того, щоб це зрозуміти німцям знадобився один рік, шведам і фінам — два, австрійцям – три, а полякам і словакам – чотири роки. Скільки знадобиться українцям, врахо¬вуючи наш менталітет, не складно спрогнозувати. Тому саме цьому питанню ми приділятимемо найбільше уваги в кожному номері журналу. Як кажуть в народі: крапля за краплею камінь точить.
Найбільшу надію в цьому питанні покладаємо на козаків, пасічників і орендарів водойм. Це прошарок сільського населення, який звичний до колегіального вирішення багатьох питань.
З чого розпочинати справу? Насамперед поставте собі одне запитання: що краще – зубожіння чи достаток? Якщо ви вибрали перший варіант і змирилися з цим, то далі можна і не читати. А якщо хочете жити в достатку, то уважніше читайте всю інформацію, яку ми надаємо в журналі. Читати необхідно усі рубрики, бо в кожній із них ви можете знайти якесь раціональне зерно для розвит¬ку своєї справи.
Наступне питання – це пошук союзників, які захотіли б перейматися агротуристичним бізнесом. По-дружньому порозмовляйте з ними, покажіть статті в журналі, і якщо ви знайдете соратників, то справу варто розпочинати. Як уже йшлося, найшвидше ви їх знайдете серед козаків, бджолярів і орендарів водойм, але не нехтуйте й іншими прошарками сільського населення. Інколи буває так, що потрібну людину знаходиш там, де не очікуєш.
Редакція журналу крок за кроком надаватиме вам необ¬хід¬ну інформацію в руб¬риках: «Школа агротуризму», «Школа органічної продукції», «Шко¬ла облаштування водойм в саду», «Школа ландшафтного дизайну», «Школа малої механізації». Для тих, хто не побажає перейматися агротуристичним бізнесом, ця інформація теж не зайва. Адже приємний затишок оселі чи дачі та органічна (екологічно чиста) продукція потрібні усім нам, а не тільки агротуристам.

Володимир Тарасюк
Агросвіт України, №1-2 за 2009 рік.