БДЖІЛЬНИЦТВО В УКРАЇНІ - головна сторінка

Бібліотечка журналу
АГРОСВІТ УКРАЇНИ.

Журнал "Агросвіт України" за підтримки інтернет-видання "Бджільництво в Україні"
запрошує переглянути деякі статті, які публікувались у нашому журналі. 
Розділ постійно поповнюється!

< ПРО ЖУРНАЛ | ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ >


ПРОБЛЕМИ ОТРУЄННЯ БДЖІЛ.

Я не буду приділяти багато місця проблемі кочівлі пасік — це факт відомий всім. Для того щоб стати з пасікою в більш-менш пристойному місці на медоноси типу гречка, еспарцет, коріандр чи конюшина, треба дуже добре попросити “олігархів” від агро бізнесу, а то, як правил, треба викотити бідон меду за місце. Пасічників, які запилюють сіль¬госпкультури на договірних умовах, я знаю одиниці. Правда, останнім часом пасічників почали запрошувати на запилення нових гібридних сортів соняшнику. Після роботи бджіл на таких гібридних сортах господарство назвати пасікою можна умовно. В спекотне літо 2007 р. багато бджолярів розказували – рев пасіки на початку цвітіння соняшнику після його цвітіння змінився на мертву, лякаючу тишу. У вуликах лишилось, як то кажуть, по жмені бджіл при малій кількості меду. Сивобороді бджолярі ні з чим подібним у своїй практиці ніколи не стикалися. Траплялися роки, що був відхід бджіл під час цвітіння соняшника, але такого масового ще не було. Але ці факти неминучий процес як природне явище – інша справа – отруєння бджіл.
Я зразу хочу поставити запитання – хто має повну статистику фактів отруєння бджіл? – мінагропром політики, екологічна прокуратура, управління сільського господарства на місцях, партія зелених…? Думаю що стовідсотково про факти отруєння бджіл знають тільки бджолярі. Кожен чиновник любого рангу завжди хоче показати перед вищестоящими інстанціями свої службові справи як з найкращої сторони. Негативні факти любої діяльності, як тепер модно говорити, псують імідж того чи іншого чиновника, а це небажано з певних понять. Я вже не кажу, при нинішній політичній ситуації, щоб про ці факти отруєння знав хтось з вищого керівництва країни. Та що бджоли. В 2006 році на Кіровоградщину з далекого Сахаліну до діда з бабою приїхало внуча. Треба ж було трапитись такому лиху що через кілька днів місцевий фермер обробляв пшеницю від кліща-черепашки. Ситуа¬ція була дуже критична. Дитина отримала таку дозу сучасних технологій що кілька днів була в реанімації в дуже тяжкому стані. Про це писала преса, говорили по радіо. Чим закінчилась ця історія я не знаю, але дуже мало ймовірно щоб хтось поніс серйозне покарання за факт отруєння. Але дуже сумно – говорили про одну дитину, а інші, вони що дихали іншим повітрям. А люди, які хворіють на легеневі хвороби, їм що взагалі не дихати. Жах!
Маю бажання викласти свої думки відносно того як виходити з даної ситуації, але не можу не привести ще кілька фактів. Пасіку, я утримую і кочую на Кіровоградщині вже багато років. Благодатні краї, тільки працюй, не лінуйсь і ти матимеш по трудам своїм. Але ще на жаль існує суб’єктивний фактор який ще можна назвати Закон підлості. До відпустки я на пасіці працював наїздами як і більшість пасічників.
Чудова весна прекрасне нарощування сімей, як ніколи у вуликах появився перший мед з клену і верби, на садках більшість сімей відбудували майже по корпусу щільників. Відкриєш верхній корпус – душа радіє. Що ще треба пасічнику. Вже закладені перші партії маточників і підготовлені вулики для розширення пасіки. З гарним настроєм я їхав у Київ приймати у своїх студентів останні заліки та будуючи плани на відпустку, куди і з ким кочувати, які матки придбати. Цілком робочі плани кожного пасічника. Через кілька днів після роботи дзвінок який звалив мене в шок – отруєна пасіка. Старенькі батьки нічого не змогли пояснити. Під вечір я уже був на пасіці. Картину яку я побачив була як-то кажуть не для слабонервних. Купи бджіл під вуликами і мертвецька тишина на пасіці. Причиною загибелі пасіки було неграмотне застосування отрутохімікатів на фермерському полі.
Між пасікою і еспарцетом вздовж всього села було поле пшениці яке було оброблене від кліща черепашки. Бджоли були осипані у всіх пасічників села. Я по цей день дуже вдячний патріарху нашого бджільництва — Віктору Петровичу Поліщуку – низький йому уклін. Серед ночі я його розбудив по телефону і він розказав мені що треба робити в такій ситуації. На другий день, за моєю і других пасічників вимогою, була створена комісія з представників місцевої влади та району. Прилюдно зібрані отруєні бджоли і по актах передані в районну санекспертизу і м. Кіровоград. Результати експертизи були жахливі. Уявіть собі, що рівень токсикації бджіл в деяких пробах перевищував критичний більш ніж у 30 разів. А бджоли, як ви зрозуміли, були отруєні дихальним шляхом. Поневолі виникає питання, а чим дихали люди в період обробки пшениці? Трудно навіть уявити наслідки таких обробок сільськогосподарських культур для здоров’я людей особливо для маленьких дітей. Наслідки. Через два дні після обробки пішов дощ, що знейтралізувало дію отрутохімікатів. Пасічникам, щоб не подавали позов до суду пообіцяли багато, зробили як завжди.
В інших селах Кіровоградщини рай¬дужні плани багатьох пасічників перекреслив ріпак, вірніше господарства які його обробляли. Триразове труїння шкідників на ріпаку звело багато пасік нанівець. Картина мого випадку повторилась точнісінько. Хто поніс відповідальність за таку вакханалію? Хто компенсував збитки? Як і чим можна компенсувати багаторічний труд пасічника?! А площі ріпаку на цей рік збільшені в кілька разів. Запитання. Чим знову будуть дихати люди в селі? За бра¬ком місця я більше не буду наводити прик¬ладів, але при необхідності певну сумну статистику можна зібрати.
Я не хочу сказати, що всі фермери такі як вище згадані. Є достойні мужі свого діла, які ще зустрічаються, але, на превеликий жаль, сумна статистика показує, що таких меншість.
Працюючи доволі часто на різних міжнародних ярмарках, спілкуєшся з іно¬земцями. Вони з подивом дізнаються, що у нас ще існує така проблема — отруєння бджіл отрутохімікатами.
Запам’яталась зустріч з одним українцем канадського походження. Вони вдвох з братом утримують пасіку розміром 2500 сімей. Смакуючи моїм медом з козацького степу, дивлячись на мої запрополісовані руки, багато розповідав, що і в них ця праця не легка, і він знає їй ціну. Коли я завів тему про отруєння бджіл, він похлинувшись коріандровим медом, втупив на мене незрозумілий погляд. Я ще раз розтлумачив тему. Ви б бачили вираз його обличчя. 
Покачавши головою, він сказав, що отруєння бджіл в Канаді – злочин, який суворо карається законом, і випадків отруєння бджіл досі йому не відомо. Аналогічний подив був у громадянина Швейцарії. Мед в них вже давно прирівняний до продуктів харчування класу ліки, тому й ставляться до бджіл теж належним чином.
Постає споконвічне запитання – що робити? Мабуть, давно вже назріло пи¬тання правильності юридичного захисту бджолярів і відповідно передача юридичних знань пасічникам. Питання як це зробити практично думаю можна вирішити. Але, окрім юридичного лікбезу, вже давно назріло питання створення ”швидкої юридичної допомоги” пасічникам. Серед пасічників є достатньо юристів, щоб створити бойове опорне ядро, а дев’ятий вал пасічників я думаю не забариться. Занадто багато вже потерпілих від “сучасних технологій.”
І, мабуть, вже перезріло питання страхування бджіл. Я думаю, що господар – фермер, знаючи, що бджоли застраховані, а його про це треба попереджувати, багато разів подумає чим йому обробляти угіддя, коли і які технології використовувати. У нас, зазвичай, буває так, що пасічник не те що не знає чим обробляють, а його попереджують тоді, коли вже йде обробка полів отрутохімікатами. Можна пошукати, чи є повторне труєння бджіл в тих місцях, де пасічники виграли суди. Думаю, що ні. Думаю, який би не був фермер, але на ті ж самі граблі наступати в нього не буде бажання.
Як працювати? Гадаю, настав час дій громадських організацій.
Треба писати громадські звернення до керівників держави, посадовців, волати треба, шановні, – ви не бачите, не знаєте, що отруюють бджіл і людей теж.
Пора створювати цей жахливий банк фактів труєння бджіл. Провідну роль тут мають відіграти громадські організації, Братство Бджолярів України, Спілки па¬січників, та інших новоутворених організацій і які ще утворюються. Жоден пасічник, вважаю, не повинен лишатись осторонь рішення цієї проблеми. Тоді й результат не забариться.
Насправді питання отруєння бджіл лежить на поверхні. На сьогоднішній день існує достатня кількість отруто¬хімікатів, використовуючи які правильно, за прописаними технологіями бджолярі не матимуть проблем.
Для того щоб застосувати ту чи іншу групу отрутохімікатів, потрібні воля та бажання керівництва господарств. Отрутохімікати, які не шкідливі для бджіл, звичайно набагато дорожчі ніж ті, що шкідливі. Для господарств, при нинішній фінансовій ситуації, коли кожна копійка на рахунку дорога, це важливий фактор, а, можливо, що і головний. В даному випадку переважає фінансовий фактор, але ні один закон не спонукає, навіть більше — забороняє отруювати бджіл, людей, навколишнє середовище та грунти і води на багато років наперед, своїм нащадкам у спадок. Пропоную:

- збирати банк даних про отруєння бджіл, паралельно створюючи юридичний лікбез та швидку юридичну допомогу пасічникам;

- підготувати звернення до керівництва країни з метою вдосконалення законодавчої бази для запобігання погіршення ситуації з отруєнням бджіл;

- за наявності фактів отруєння робити максимально можливе висвітлення цих фактів у пресі під червоним грифом «НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ».

Жоден пасічник не повинен стояти осторонь рішення цієї гостро актуальної проблеми. Тож до гурту. Тільки в об’єднанні зусиль ми, пасічники, зможемо вирішити цю проблему.

З повагою 
до всього пасічницького загалу 
член ВГО Братство бджолярів України 
Валерій Дяченко

Від редакції:
Редакція журналу «Агросвіт України», впливаючи на місцеві влади, уже розпочала надавати допомогу мешканцям населених пунктів, в районах, де не менше 300 читачів нашого журналу.
З метою просвітницької роботи серед дорадників, фермерів, бджолярів та усіх верств сільського населення на стор. 12, 13 надана інформація рекомендаційного характеру щодо застосування засобів захисту рослин, які не завдають суттєвої шкоди бджолам і людям.
 


Агросвіт України, №4 за 2008 рік

"Агросвіт України" - це журнал рубрики якого створює не редакція, а самі читачі. Фактично це 5 журналів в одному, що сприяє налагодженню відносин між усіма фахівцями аграрного сектору. Тому у наших читачів немає необхідності передплачувати велику кількість специфічних видань.
Журнал виходить 12 разів на рік. Передплатний індекс 74572.

< ПРО ЖУРНАЛ | ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ >



"БДЖІЛЬНИЦТВО В УКРАЇНІ" - ВАШ ВІРТУАЛЬНИЙ ДОВІДНИК І ПОРАДНИК.


bigmir)net TOP 100