Мед — здорова, цілюща їжа, яка засвоюється нашим організмом майже повністю. 
Корисна ця їжа всім, особливо дітям і літнім людям, для яких немає обмежень у прийомі вуглеводів. Але вживати мед рекомендується регулярно: ранком натще, ще до сніданку (краще за півгодини) 1 чайну ложечку (10—12 г), запиваючи теплою кип’яченою водою, чаєм або соком. Мед беруть із ложечки невеликими порціями, насолоджуючись його ароматом і смаком. А можна попередньо розтопити мед у підігрітій воді й випити невеликими ковтками. Те ж саме треба проробити й на ніч, години через дві-три після вечері. Якщо є можливість, 1 чайну ложечку меду можна прийняти й удень з теплою (до 37°С) водою за півгодини до обіду. 
З незапам’ятних часів використовують мед не лише як смачний продукт хар­чування, а і як ліки. Лікувальні його властивості пояснюються, в основному, великим вмістом глюкози, яка не тільки живильна, але й підвищує захисну функцію печінки, тонус серцево­судинної системи й опірність організму інфекції.
При гастриті й виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю мед розчиняють у теплій кип’яченій воді по 30—35 г (приблизно 3—3,5 чайні ложечки) і п’ють за півтори­дві години до сніданку й обіду і через три години після вечері. У теплому вигляді він знижує кислотність шлункового соку, розріджує слиз, перешкоджає шумуванню, зменшує біль, усуває нудоту й печію. При гастриті й виразковій хворобі зі зниженою кислотністю мед розводять у холодній воді й п’ють за 5—10 хвилин до їжі. Добова доза меду — не більше 100 г, інші солодощі при цьому виключаються. Курс лікування 1,5—2 місяці.
При застуді мед рекомендується приймати на ніч — 1 столову ложку з гарячим чаєм, молоком, соком половини або цілого лимону.
Мед не можна сильно нагрівати, тим більше — заливати окропом. Нагрівання його до 37оС веде до втрати летких протимікробних речовин. При 45оС руйнуються ферменти (біологічно цінні речовини), а при 50оС — діастаза, після чого мед стає сумішшю простих цукрів.
При грипі корисна медовочасникова кашка: часник натирають, змішують із медом (краще липовим) і п’ють по 1 столовій ложці з теплою водою або соком.
При захворюваннях верхніх дихальних шляхів гарні медові інгаляції (1 столову ложку меду кладуть у заварювальний чайник після закипання води). Тривалість інгаляції — 15—20 хвилин.
При безсонні мед приймають на ніч (у склянці теплої води розчиняють 1 столову ложку меду).
Використовують мед і при великих розумових навантаженнях — по 1 чайній ложці, запиваючи холодною мінеральною водою (негазованою).
Досить обережно й у помірній кількості вживають мед при цукровому діабеті (II типу).

Найкращі лікувальні властивості має весняний мед, про який на Львівщині кажуть так: «Мед весняного суцвіття – для людини довголіття».

Акацієвий мед згубно діє на бактерії та цисти мікроорганізмів. Зміцнює організм, має заспокійливу дію. Рекомендується від безсоння, а також у разі жов­чних, ниркових і кишково­шлункових захворювань. Корисний у дієтичному харчуванні дітей.
Свіжий мед прозорий, повільно кристалізується, набуваючи молочного кольору стає мастким.

Яблуневий мед поліпшує загальний стан організму, має протиінфарктну дію.

Вишневий мед – сечогінний засіб.

Вербовий мед – тонізуючий, заспо­кійливий засіб.

Мед із кульбаби добре діє на нирки, сечогінний міхур, має кровоочисні та сечогінні властивості.

Каштановий мед використовують при застійних хворобах печінки, простаті, захворюваннях кишково­шлункового тракту і нирок.

Ріпаковий мед має добрі дієтичні властивості, лікує кишково­шлункові хвороби, варикозні виразки.

Мед з польових квітів рекоменду­ється при захворюванні дихальних шляхів, при головних болях, безсонні, серцебитті.

Липовий мед добре допомагає при захворюванні дихальних шляхів, ангіні, простуді, ларингіті, бронхіті, запаленнях кишково­шлункового тракту, хворобах нирок і жовчі.

Гречаний мед містить велику кількість рутину. Лікує атеросклероз, трофічні виразки, гнійні рани, фурункульоз та інші захворювання шкіри. Вживається при серцебитті, серцевій аритмії, ламкості судин, запобігає кровотечі, крововиливам, скорочує час згортання крові.

Мед з волошок – сечогінний, допомагає при ревматизмі і подагрі.

Вересовий мед рекомендується при захворюванні простати, жовчнокам’яній хворобі, затримках сечі.

Мед із буркуну застосовують при серцевих хворобах.

Падевий мед має великий вміст мікроелементів.

Соняшниковий мед найчастіше застосовують при хворобах жовчі.

Протипоказанням до застосування меду може бути індивідуальне несприйняття, тобто надчутливість до цього продукту, що виражається в підвищенні температури тіла, появі сверблячки, нежиті, головного болю, шлунково-кишкових розладів.

Микола Грибок, 
канд. тех. наук, доцент, 
голова Львівського Братства пасічників «Рій»