Історичне коріння доброчинності в Україні сягають давнини, поступово переростаючи у стійкі традиції, що жили століттями й переходили із покоління в покоління, як найкращі здобутки люд­ства. У давні часи доброчинність існувала у формі парафіяльної та особистої доброчинності. Центром парафіяльної доброчинності була місцева церква чи монастир, на базі яких створювалися братства. Вони ставали як об’єктами, так і суб’єктами доброчинності, роблячи пожертви для підтримки жебраків і нужденних.
Церковна форма благодійності переважала до початку ХVIII століття. З часом жваву участь у доброчинності брали громадські організації українського міщанства – знову таки, братства. Доброчинність була одним з головних завдань їх діяльності. Братства різним способом допомагали нужденним і постійно закликали до цього своїх членів.
З кінця ХVIII століття доброчинність в Україні поступово змінюється від церковно¬громадської до державно¬громадської.
З 60-¬х років ХІХ століття змінюється система моральних цінностей. Виникають різноманітні добровільні товариства — професійні та філантропічні, просвітницькі та кооперативні. На перший план виходить не особисте благополуччя, а служіння народу.
Доброчинність кінця ХІХ – початку ХХ століття набула поширення, яке, за визнанням сучасників, перевершило усі сподівання, вона стала невід’ємним атрибутом суспільства, складовою суспільної свідомості. В Україні на початку ХХ століття статус найбільшого доброчинного центру мав Київ. Наприклад, у 1913 р. тут налічувалося 86 доброчинних організацій та товариств. Особливо щедрими пожертвами славилися родини Терещенків, Бродських, Попових, Харитоненків, Ханенків, Симиренків, Демидових, І.Фундуклей, Г.Галаган та інші.
Громадські організації стають но¬сіями ідеї доброчинності й ініціаторами її впровадження. Маргінальність, в розумінні споживчих інтересів і настроїв, ніколи не була притаманна і бджолярському середовищу. Бджоляр завжди вважався доброю, мудрою, поважною особою у громаді. І насамперед це підтверджувалося його доброчинністю.
Зі встановленням радянської влади доброчинність перестає вважатись позитивним явищем в суспільстві і поступово занепадає. Влада не вбачала необхідності в цьому інституті. Хоча в той же час широко застосовувався механізм шефства підприємств над закладами культури, освіти, громадськими організаціями. Проте така допомога була обов’язковою (примусовою), за «рознарядкою», відповідно до рішень партійних органів. Тобто така допомога не мала ознак філантропії, не впливала на особисту свідомість благодійників, хоча відігравала певну позитивну роль у підтримці громадських ініціатив та бюджетних закладів.
Новий етап розвитку доброчинності розпочав формуватися в Україні з часу здобуття державної незалежності.
Підтримуючи відродження добро­чинності та розвиток філантро¬піч­¬них тенденцій в Україні, що є об’¬єднуючим фактором не тільки для громад, але і для всього суспільства, Всеукраїнська громадська організація «Братство бджолярів України» виділяє доброчинність як одну з головних цінностей організації, що є пріоритетним напрям­ком діяльності Братства.
У липні 2007 року «Братство бджолярів України» започаткувало до¬бро­чинну допомогу дитячим закладам, надавши Згурівському дитячому бу¬динку творчості (керівник Мікітенко Ю.Б.) 10 бджолопакетів для занять школярів. Тепер цей дитячий заклад має свою пасіку, за якою доглядають юні пасічники.
Протягом новорічних і різдвяних свят 2007—2008 р. Всеукраїнська громадська організація «Братство бджолярів України», спільно з ТОВ «ЗІП Технолоджіс Україна», провели низку доброчинних заходів по Україні.
Метою цих заходів є відродження доброчинності як головного елементу цінностей Всеукраїнської громадської організації «Братство бджолярів України».
Активну участь у проведенні доброчинних акцій по Україні взяли члени обласних осередків ВГО «Братство бджолярів України», а саме: Черкаського обласного осередку — Чайка В.С., Попсуй Р.М., Ясник Л.М., Сокол Л.І., Мороз П.С. — голова осередку, для пер­шокласників 3¬х ОШ м. Черкаси та дитячого будинку (всього 200 дітей); члени Дніпропетровського об¬ласного осе­редку Плахотніченко М.Є., Божко Д.А., Колесник А.В., Миргородський А.І., Крутько О.Є. — голова осередку, для дітей 100¬го обласного д謬¬тячого будинку­інтернату хворих на пବ¬раліч (ІБЦ); члени Тернопільсь¬ко¬го обласного осередку Дека С.І., Не­¬чай О.Я., Корчня А.І., Спірідо¬нов Б.Ф., Галиш С.Т., Кураш Я.П., Шиманський Я.С. – голова осередку, для дітей­сиріт; члени Волинського облас­ного осередку Іщук М.І., отець Ми­¬¬кола Цап, Лищук А.О., Шотік А.М., Дмитрук В.А., Ковальчук М.В., Прий­мак В.І. — голова осередку, для дітей­сиріт; члени Львівського обласного осе­¬редку Грибок М.І., Шевчук В.В. – голова осередку, для дітей­інвалідів з дитинства; члени Миколаївського обласного осередку Полінкевич М.А., Садовський С.О., Тисленко В.Г., Жеванов В.І. — голова осередку, для дітей­сиріт.
Від керівництва дитячих закладів та діточок пролунали щирі слова подяки Голові ВГО «Братство бджолярів України» Уласіку С.Г., голові правління Васильківській Т.Ю., головам обласних осередків та членам Всеукраїнської громадської організації.
19 грудня цього року на рівні центральних органів ВГО «Братство бджолярів України» спільно з ТОВ «ЗІП Технолоджіс Україна» проведено благодійні акції «Святий Миколай — дітям» з залученням обласних осередків. Разом із Спілкою пасічників Полтавщини (голова Сенчук Н.Д.) та редакцією журналу «Агросвіт України» (головний редактор Тарасюк В.В.) проведена доброчинна акція у місті Полтаві для «Полтавського міського об’єднання дітей­інвалідів з дитинства та їх опікунів» (голова об’єднання Чудан К.І.). «Братство бджолярів Ук­раїни» представляв Шмуля С.О., який вручив малюкам 30 подарунків з медом, сувенірною продукцією та цукерками.
Незважаючи на те, що святого Миколая завжди шанували в народі, по¬сучасному — з подарунками й різками під подушкою, — його почали відзначати тільки з 30 років ХХ століття. Святкування 19 грудня як Свято Миколая започатковали з ініціативи Спілки українок, яка діяла в той час на території Західної України. Наш Миколай — не такий, як зимові персонажі інших народів, адже співіснує і з російським Дідом Морозом, і з європейським Сантою. І якщо державні соціальні служби не можуть допомогти дитині, яка страждає від самотності й незахищеності в цьому світі, то нехай їм поможе Миколай, який існує поза кордонами, поза політикою, поза суворою реальністю. Святий Миколай – це поклик душі кожного до доброчинності.
У січні цього року, на спільному засіданні Дніпропетровського обласного осередку ВГО «Братство бджолярів України», присвяченому підведенню підсумків діяльності осередку та перспективам розвитку бджільництва на Дніпропетровщині, відзначені за доброчинність та активну участь у міжнародних заходах за програмою «Волонтери в агробізнесі» активісти осередку, а також члени Черкаського та Запорізького обласних осередків. На засіданні були присутні: голова ВГО «Братство бджолярів України» Уласік С.Г., голова правління Васильківська Т.Ю., члени ради та правління «Братства бджолярів України», а також представники бджолярської спільноти Нікопольського і Саричанського районів, міста Кривого Рогу та Дніп­рдзержинська Дніпропетровської області.
Благодійницькі акції, проведені «Братством бджолярів України», віді¬грають позитивну роль у формуванні потужної, згуртованої, патріотичної бджільницької спільноти в Україні. Ке­рівництво ВГО «Братство бджолярів України» закликає всіх бджоля¬рів України брати участь у доброчинних акціях, які проводить організація, заради підтримки дітей, людей похилого віку, інвалідів, всіх, хто потребує допомоги і милосердя.

Сергій Шмуля, 
керівник координаційно­інформаційного центру ВГО «Братство бджолярів України», 
тренер з громадської діяльності національного рівня.