Останнім часом учені все більше звертають увагу на квітковий пилок. Пилок багатьох рослин містить сірку, мідь, кобальт, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, марганець, фосфор, барій, срібло, цинк, хром та інші елементи, а також різні білки, амінокислоти, багато вітамінів, особливо А, В1, В2, С1, В3, В5, В6, Д, Е, Р. До складу пилку входять важливі для організму ферменти — речовини, які виконують роль біологічних каталізаторів. Пилкові зерна деяких рослин містять гормональні речовини.

Велика кількість поживних речовин у пилку спонукала вчених випробувати його як ліки. Дослідження у цьому напрямку засвідчують, що лікування пилком дає позитивні результати при недокрів'ї, нормалізує діяльність кишківника, поліпшує апетит і працездатність, знижує кров'яний тиск збільшує вміст гемоглобіну та еритроцитів у крові.

З літературних джерел відомо, що мед разом з квітковим пилком поліпшує травлення. При виразках його вживають за півтори - дві години або через три години після прийому їжі. При гастритах і пониженій кислотності мед з пилком приймають перед їдою, запиваючи холодним відваром щипшини. Лікувальна доза становить: вранці — ЗО г, вдень — 40 г, ввечері — ЗО г. Курс лікування — два місяці, потім перерва на 10 днів і знову два місяці лікування.

Зібраний квітковий пилок заливають медом у співвідношені (за масою) 1:1 або 1:2 і зберігають у прохолодному місці. При цьому він не втрачає своїх лікувальних якостей.

Приймають пилок невеликими дозами (по 20—40 г) тричі на день і запивають, як вже згадувалося, холодним відваром шипшини або моркв'яним чи виноградним соком (по півсклянки).

Слід пам'ятати, що людям, у яких підвищена чутливість до пилку, приймати його треба обережно.
Велике значення мають час вживання та доза, тому перед тим, як розпочати лікування, слід порадитися з лікарем.

Володимир Мельничук
журнал «Агросвіт України» №3 – 2005 р