Народився в Україні, в селі Митченки,
поблизу Батурина, де і пройшло його дитинство.
В одинадцять років батьки направили його в Києво-Могилянську
академію, де він вчився вісім років і отримав чудову освіту.
Після академії мріяв працювати вчителем. Але життя
склалось інакше – майбутній геній бджільництва йде на військову службу.
І хоча просування по службі було успішним, держава нагороджує його, у 1798
році він все ж звільняється з війська.
На невеликій братовій пасіці, відставний офіцер
захоплюється життям загадкових крилатих істот, яких тоді утримували в дуплянках.
З 1799 року Петро Прокопович вирішує присвятити
себе бджільництву і у 1808 році вже має 580 вуликів. Всі ці роки він намагається
глибоко зрозуміти життя бджолиної сім’ї і вдосконалити існуючі методи пасічникування.
Зокрема його обурювала варварська традиція закурювати бджіл при відборі
меду.
Невтомні пошуки привели до створення у 1814 році
першого у світі розбірного рамкового вулика, в якому можна було вільно
оглянути сім’ю і активно впливати на хід її розвитку.
В цьому вулику Прокопович вперше виділив рамку в
самостійну частину бджолиного житла, якою оперують сьогодні мільйони пасічників
усього світу. Був зроблений визначний крок в історії бджільництва – розпочата
епоха раціонального бджільництва.
Ще один його винахід – дерев’яна перегородка з отворами,
через які проходили тільки робочі бджоли, дала можливість отримувати чистий
мед у рамках.
Амос Рут високо оцінював винаходи Прокоповича: “Його
магазинна рамка має багато спільного з сучасною секційною рамкою з вирізами
для проходу бджіл, стінки його вулика були зв’язані в замок. Він застосовував
методи, які далеко випередили його час”.
Прокопович проявив не лише здібності вченого-дослідника,
але і педагога. Із заснованої ним школи за 53 роки її існування вийшло
понад 700 кваліфікованих пасічників. В школі вони оволодівали передовим
досвідом того часу. Шкільна пасіка в 1855 році нараховувала 2542 бджолині
сім’ї.
За своє життя Прокопович надрукував понад 60 статей
в газетах і журналах. Багато з його праць актуальні і сьогодні, як наприклад,
безмедикаментозний спосіб лікування гнильцю методом перегону бджіл у нове
гніздо. Прокопович вважав бджільництво найприбутковішою галуззю сільського
господарства і на власному досвіді це довів. За роки своєї діяльності він
став досить заможною людиною. Лише вуликів своєї конструкції мав 6600 штук.
Похований Петро Прокопович у селі Пальчики, на Чернігівщині,
де була його школа. Зараз там збудовано пам’ятник, його ім’ям названий
Український інститут бджільництва. |
Вулик Прокоповича
та
його компоненти
|
