С 17 февраля начались переговоры между Инициативной группой и Головой Спилки пасечников Украины Л.И. Боднарчуком, который выражал понимание наших требований в отношении норм проведения предстоящего съезда Спилки пасечников Украины, начиная с норм регистрации делегатов и формирования повестки дня. Соглашался он и с тем, что съезд должен быть отчетно-выборным, а не по вопросам Апимондии. Смущало его только то, что это вынудит проявить малочисленность сохранившихся областных Спилок. 
Он их насчитал в стране только пять, но общими усилиями с В.П. Домбровским они вспомнили еще две. Смущала его и малочисленность в областных Спилках районных организаций, а в них пчеловодов, Как тут не смутиться, когда Т. Васыльковская без зазрения совести декларирует, что в ее Братстве 40 000 пчеловодов, т.е. каждый десятый украинский пчеловод, а тем самым, каждый тысячный украинец — это, мол, член ее Братства. И это с учетом даже новорожденных.  Как  ему сознаться в действительным положением дел в Спилке и в том, что он, впрочем, как и она, пчеловодов страны не представляет. На фоне этого уже мелочь даже то, что его срок президентства в Спилке истек три года назад и он давно не ее президент.  

Я изначально с недоверием относился к результатам переговоров с Боднарчуком, но так хотелось  все решить миром, что я молчал. Да и влиять на события я могу, разве что своими высказываниями. То что Боднарчук просто тянул время, проявилось 1.03.2012, когда пришел очередной номер ж. «Пасека». В нем был опубликован все тот же призыв руководства Спилки к съезду, со все тем же: съезд посвящен Апимондии, с  делегированием делегатов на съезд от количества пчел. Мало того, наряду с делегатами от областных Спилок, на съезд приглашались в качестве делегатов директора неведомых нам «областных пчелопредприятий», и не как  члены соответствующих областных Спилок, избранные на их областных  конференциях пасечников, а напрямую.  
Я тут же перезвонил Леониду Ивановичу и спросил, что это за оригинальный областной статус у обычных частных предпринимателей и каких пчеловодов они будут представлять на съезде пчеловодов? Представим себе на мгновение пасечников в качестве делегатов от своих пчел во главе съезда, скажем,  Союза промышленников и предпринимателей Украины. 

Было понятно, почему теперь речь в воззвании Боднарчука уже не идет о бывших «Облпчелопромах». От них мало что осталось, а некоторые из них даже оказались в оппозиции к нему. Вот поэтому теперь любой предприниматель из области может ехать на съезд пасечников, если он, скажем, помимо кочережек к печкам, гнет стамески для пчеловодов и лоялен к Боднарчуку. Членство, в какой либо первичной организации пчеловодов, ему вовсе не обязательно. Он автоматически обретает право представлять интересы пчеловодов области на съезде Спилки, хотя базовый для него интерес — это с максимальной выгодой продать нам свои стамески или подешевле скупить у нас мед. Вот такие и будет представлять наши областные организацию пасечников в руководстве Спилки, как это делалось и до этого. 

Мой телефонный разговор с президентом Спилки оказался резко им прерван, после заявления Леонида Ивановича, что я в действительности представляю районную, а не областную Спилку и что  маюсь от безделья, отнимая время у столь занятых людей, очевидно, таких  как голова Спилки пасечников.
Его выпад в отношении того, что я не областной председатель, был ожидаем мною, после того как я  выслал в его адрес правдивые протоколы наших районных и областной конференций. 
У нас в области сохранилось только две действующие районные организации Спилки, хотя числятся еще две районные общественные организации пчеловодов, которые никогда не входили  в Спилку, Глава одной из них даже  гордится этим, но жаждет быть делегатом съезда Спилки в обход членства в областной организации. 

Обе входящие в Спилку районные  организации суммарно имеют всего около 150 членов, а не посетителей наших собраний и мероприятий. Таковых  пчеловодов, не являющихся членами Спилки, собирается больше, особенно на  мероприятия  в Ширяевской районной организации, но таковых мы не учитываем в протоколах.
Согласно статье 3.7 устава Спилки, ее членами могут быть только те, кто «перебуває на обліку в одній з  організацій Спілки і бере активну участь в її роботі, виконує договорні зобовязки» и далее: який «своєчасно сплачує членські внески». А работать и сдавать взносы пчеловоды имеют возможность только в первичных организациях, так как только в них закон предусматривает персональное членство. Если с этими уставными  критериями подойти к большинству сохранившихся районных организаций Спилки пасечников Украины, то членов в ней не окажется. Но в наших организациях взносы собираются, только они у нас давно  не безответственные, по традиционной схеме – «гривна с улья и выполняй на миллион», а целевые. Проголосовав за цель, мы должны каждый раз определить, во что она нам обойдется и необходимую сумму разделить на число членов Спилки. Это никому не позволяет бездумно голосовать и требовать, «дайте… и я стану членом Спилки». 
Таким образом, мы останемся одной из немногих в стране Спилок, где требования к членству в них соблюдаются. В этом легко убедиться, открыв первый том «Избранных сочинений П.И. Прокоповича», где перечислены те, кто сдавал деньги на издание трудов, того, чье имя носит руководимый Л, Боднарчкуом Институт пчеловодства имени П.И. Прокоповича. 
Ни лично Леонид Иванович, ни руководимые им Институт им. П.И. Прокоповича, ни руководимые им Спилка пасечников, ни Ассоциация «Укрпчелопром», ни Селекционный центр, которые по разновременным высказываниям Леонида Ивановича, являются руководящими органами Спилки, не нашли и гривны на издание сочинений П.И. Прокоповича. Деньги сдавали простые пчеловоды, в том числе и пчеловоды нашей областной Спилки, но только одна областная Спилка  на всю Украину сдала на это  деньги из своих взносов. Стоит ли говорить, что это сделала именно наша областная Спилка?

Да деньги у нас скромные, как  и количество членов. Они далеки от сумм, собираемых Институтом пчеловодства им. П.И. Прокоповича от одной только торговли пчеловодов под забором института. Там торговых мест около 400, место стоит по 1000 гривен, торговля ведется, как минимум, дважды в год. При таких побочных доходах Институт пчеловодства вполне мог бы за эти деньги  украинских пчеловодов, а не в порядке своей деятельности, наконец-то издать труды того, чье имя этот институт носит. Эти труды уже 170 лет обещали издать, в том числе обещал и  директор института им. П.И. Прокоповича, и даже известный всем президент нашей страны. А довелось это делать пасечникам без отрыва от  пасек. Основная трудовая и финансовая  нагрузка легла на четырех из них, составивших редколлегию этого издания Н.Л. Горнича, В.Н. Коржа, В.А. Соломку и на председателя все того же  Союза пчеловодов Одещины, пишущего эти строки.  

Учитывая это, Л. Боднарчук, даже не как президент Спилки пасечников, а как директор института им. Прокоповича  должен давно бы понять, что вопреки, а не благодаря ему Спилка пасечников  Украины еще дышит, а порой нами делается то, что давно должно сделать самому Л. Боднарчуку и руководимому им  институту. Достаточно сказать, что пчеловоды из разных областей, пытаясь возродить свои организации, давно обращаются за образцами регистрационных документов и методикой регистрации  своих организаций не к нему, а в одесскую Спилку.

Ему бы мирно передать руководство Спилкой, тем, кто готов в ней работать, а не добивать свой авторитет в борьбе с  пасечниками, которые потребовали от него, страшно сказать что - созвать с опозданием на три года Съезд разваливаемой им Спилки пасечников.  Ведь не требуй мы от него следовать законам Украины и уставу Спилки, ее съезды не собирались бы еще пять лет, а вина за ее развал возлагалась бы на  нас. 

Да он уже свою вину за развал Спилки  ставит мне в вину, кивая на малочисленности нашей областной Спилки. Но в Киеве у него на виду в годы его руководства уничтожена областная Спилка. Сохранилась только одна районная организация и одна городская, у которой сегодня уже нет помещения и количество членов столь же мало. А мы сохранили и Спилку, и помещение, и общественный, а не председательский магазин и  сознательно не искажаем действительность, указывая действительную численность присутствовавших на районных конференциях. А именно этого от нас ему и не надо. Но поскольку цифры прозвучали, он на них  теперь будет играть, умалчивая, что в большинстве других областей страны Спилки даже утратили государственную регистрацию, а где сохранили ее, то чаще всего, не имеют членов, так как те не платят взносы и не работают в Спилке. А это обязательные требования, определяющие членство в Спилке.

Когда я писал эти строки, позвонил мне Д. Д. Поднебесный - пчеловод  из Кировограда и сообщил, что пришло в Сельхозуправление их области письмо Боднарчука, в котором он просит направить на съезд пасечников бывшего директора местного «Пчелопрома» и ряд других бизнесменов, чей список прилагался к письму. Но те разыскали и председателя сохранившейся городской Спилки, о существовании которой Боднарчук не подозревал. А уже ее пчеловод разыскал мой телефон, чтобы сообщить о способах формирования Боднарчуком делегаций от областных Спилок пасечников.

Поиск Боднарчуком  известных ему с прошлого кировоградских бизнесменов через  Сельхозуправление, более чем красноречив. У него нет даже списка их телефонов, а обнаружения сохранившейся кировоградской Спилки он никак не ожидал, как и то, что его фальсификация будет обнаружена. 
Показательной становится то, что в последнее время  пчеловоды все более активно начинают занимать и отстаивать гражданские позиции. В Харькове они вынудили председателя областной Спилки, который подал Боднарчуку списки делегатов на съезд без проведения областной конференции,  провести областную конференцию. Интересно бы узнать, проведены ли были сначала районные конференции в 17 числящихся в этой Спилке районных организациях и как в харьковской делегации представлены эти районные организации. Ведь членами областной организации являются не пчеловоды на персональном уровне, а районные их организации, члены в которых только коллективные. Тем самым, областная организация сама никого делегировать на съезд Спилки не вправе. Ее функция распределить свою квоту делегатов между районными организациями, а те, имея персональных членов, должны избрать соответствующее количество делегатов, которые утверждаются на областной конференции.

С другой области пчеловоды сообщают, что их областной председатель боится проведения конференции, так как потеряет портфель. Но наиболее  важное дело сделал пчеловод предавший гласности «Меморандум» о заключении союза между Васильковской и Боднарчуком, направленного против нас — пчеловодов. 

О том, почему Боднарчук подписал «Меморандум» как голова Спилки пасечников Украины, но поставил под ним печать института пчеловодства, гадать не стоит. Он конечно мог запутаться во множестве своих должностей и печатей, но вряд ли. Скорее он и здесь 15 февраля слукавил и одурачил Т. Васильковскую, сделав свою подпись не действительной при несоответствующей печати. А спустя два дня он начал прощупывать лидеров инициативной группы, делая вид, что ведет с ними переговоры. Но подписывать, что-либо, отказался. 
Теперь же переговоры ему не нужны — он попрет как танк, опираясь на фальсификацию членства в Спилке и свои коррупционные связи. А они у него даже в Минюсте, о чем свидетельствуют  уставы Спилки пасечников Украины и Ассоциации пасечников  «Укрпчелопром».  Они приняты с такими нарушениями, какие невозможны без возможности их зарегистрировать, без прочтения юристами Минюста. Достаточно сказать, что в соответствии с законом Украины «Про об'єднання громадян» членами общественной организации могут быть только граждане, а в уставе этой ассоциации, зарегистрированной как общественная организация, прописано, что ее членами являются предприятия.

Что касается нашей одесской Спилки, то ею до меня  фактически,  руководил завмаг общественного магазина, которому действительные общественные организации были не нужны. Когда я, в основном на личные средства, заново зарегистрировал умершую районную организацию - это было встречено завмагом как крупное антиобщественное преступление. Все что бы мы ни делали в нашей организации, тут же  получало отрицательную оценку. Мне тут же ставили в пример деятельность других районных председателей и организаций. К передовикам я тут же стал напрашиваться перенимать опыт. Согласились только двое - они сегодня мои товарищи и члены нашей районной организации. Остальные приглашать побоялись. 

Как вскоре стало ясно, от прежних организаций в их районах области ничего не оставалось, кроме печатей советского образца. В Раде нашей областной Спилки, хранители этих печатей представляли только своих личных пчел, а не пасечников своих районов. Именно такие организация нужна были нашему завмагу, а сегодня Боднарчуку, где делегаты на съезды Спилки будут выдвигаться непосредственно пчелами. Но руководимое мною районное объединение пчеловодов тогда  начало осуществлять проект по обеспечению пасечников ульями, которые наши пчеловоды начали получать весной под оплату ульев с отсрочкой на пол года и по ценам в разы ниже минимальных рыночных. В 2006 году пятикорпусный  деревянный улей с доставкой на дом обходился нам в 60 гривен.  Многие из былых  псевдопредседателей районных организаций области  вскоре добровольно стали рядовыми членами нашей районной организации.
 Спустя два года я устал и сам попросился в рядовые пчеловоды. Председателем нашей районной организации мы избрали В.Е Прокопенко, который до того числился  председателем одной из не существовавших районных организаций. Мы с ним и ее пытались восстановить, как и  в иных районах области, но дело не шло. Поэтому решили принимать всех пасечников из любого района в свою организацию, а когда наберется критическая масса с соответствующего района, то способствовать ее отделению. 
Со временем, когда меня уже избрали областным председателем, мы помогли В.И. Ференчуку восстановить  только одну районную организацию в Ширяевском районе нашей области. Впрочем, он как личность, всегда был центром неформальной общественной жизни, и не только в своем районе,  и даже не только в нашей области. Ему достаточно было помочь образцами регистрационных документов, соответствующих современному законодательству. Мы их разработали сами, но вскоре появились еще лучше  проработанные чем у нас регистрационные документы   Братства. С учетом специфики Спилки мы и их теперь рекомендуем как образцы документов  для  восстанавливаемых организаций Спилки.
Только за последних два месяца наша Одесская Спилка  оказывала методическую помощь и помощь образцами документов трем инициативным группам, пытающимся восстановить две районные и одну областную Спилку. Есть на Украине уже несколько  общественных организаций пчеловодов, которым именно мы в разные годы помогали возродиться, предоставляя образцы документов и рекомендации. Но об этом они сами скажут, если сочтут нужным. У себя  же в области мы мало  преуспели в этом. А если и преуспели, то только в том, что сегодня в нашей Спилке нет ни одной фиктивной районной организации, хотя есть члены нашей организации, хранящие на память старые печати бывших своих районных организаций. А один, не столь давно умерший родственник моей жены, хранил даже документы главы  румынской общественной организации пчеловодов, полученные его отцом от румынских властей, если не подводит память, в 1936 году.  Боднарчук и такого сына председателя пустил бы на свой съезд, только бы он был к нему лоялен. И поставил бы его нам в пример, вынуждая меня ехать и к такому председателю за «передовым опытом», но оставшейся жизни на новый круг их вовлечения в Спилку в качестве рядовых членов или председателей действительных организаций, мне  уже не хватит.
 

В інтернеті легко знайти «Єдиний реєстр громадських формувань. www.minjust.gov.ua/0/18501,  в якому зазначені два пасічницьких, в відношенні яких наведені такі відомості:
1.  Громадська організація "Спілка пасічників України", 15.12.92 р.
№ 355, м.Київ, вул.Заболотного, 19; президент Боднарчук Л.І.
2. Всеукраїнська громадська організація "Братство бджолярів України"; 02.08.05 № 2281; м. Київ, пр. Голосіївський, 25, оф. 1» голова Уласік С.Г.
Списки деяких міських і обласних організацій пасічників теж опубліковані, але здебільшого данні про них треба замовляти в обласних управліннях статистики. Без цього не усвідомити що залишилось від Спілки пасічників України при керівництві нею Л.І Боднарчука. Але це йому не потрібно, а Ініціативна група до цього не дійшла. А жаль.

Закон України „Про об'єднання громадян”  набув чинності: 18 липня 1992 року. До цього за три місяці був проведений з’їзд Спілки пасічників України, на якому був затверджений її статут. Зі зміною законодавства, виникла затяжна пауза в реєстрації Спілки Мінюстом, який її зареєстрував тільки 15 грудня того ж року і видав посвідчення про реєстрацію  № 355. Оскільки статут Спілки був прийнятий, коли в дію був введеній новій закон, то мав би бути прийнятим за сучасним українським законом, та цього не сталося. Мало того, навіть на титульній сторінці статуту Спілка значиться як Спілка пасічників, в верхньому правому кутку вказано, що статут був затверджений 8 квітня 1992 року з’їздом не пасічників, а бджолярів. По суті це одне і те саме, та не в реєстраційних документах Спілки. Та навіть цього в Мінюсті не помітили, не кажучи про те, що цей статут замість того, щоб відповідати новому українському закону, відповідає закону Радянському. Тому він   викликає подив у всіх юристів, які беруть статут Спілки в руки. Я ж можу тільки сказати: “Ай да Боднарчук!”. 
Стаття 10. Закону України  «Про об'єднання громадян» (search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T246000.html  ), яка присвячена спілкам громадян каже: «Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоціації тощо). Тобто, членами спілок є об'єднання громадян, та не самі громадяни. Тим самим, не пасічники. То об’єднання пасічників можуть об’єднуватись в Спілки, в яких вони виступають як колективі члени. В Спілку вони входять колективом свого громадського об’єднання, та не на рівні окремих персон. То в районних об’єднаннях громадян (пасічників) діє індивідуальне членство. А в обласних Спілках членами можуть бути  виключно колективні члени, якими є районні об’єднання пасічників і навіть об’єднання пасічників великих  пасічницьких підприємств. Останні можуть в обласній Спілці бути представлені своїми директорами, або власниками цих підприємств, та тільки в разі, якщо ті будуть делеговані в обласну Спілку  колективами пасічників цього бджолопідприємства.

Таким чином, районні організації обласної Спілки, згідно з новим законом, мають називатись районними громадськими об’єднаннями пасічників, і тільки обласні організації, які об’єднують колективи районних об’єднань пасічників можуть називатись Спілкою, та не, пасічників, а  Спілкою громадських об’єднань пасічників відповідної області. Загально Українська Спілка – це вже спілка обласних спілок, а не самих пасічників. Але по факту, частина обласних Спілок вже має нові самостійні Статути, не узгодженні з застарілим статутом української Спілки. Тому, по суті,  ми маємо справу не з Спілкою пасічників України і навіть не з Спілкою обласних спілок, а скоріше з Федерацією  обласних Спілок.. 

Така, дещо ускладнена повна назва Спілки чи Федерації пасічницьких організацій країни має сенс, який не буде вводити людей в оману. Безпосередньо  Спілки, згідно новому закону,  пасічників не  можуть об’єднувати. Це само по собі ставить все на своє місце. Для зручності закон дозволяє окрім повної назви громіздкої назви Спілки, чи Федерації  використовувати скорочену назву, яка повинна бути затверджена в статуті Спілки. Сучасна назва «Спілка пасічників України» має право на існування, але  виключно як прописана в статуті скорочена назва Спілки обласних спілок, або Федерації обласних пасічницьких організацій.  Остання назва, на мій розсуд перспективніша, так як залишає відкритою нішу для входження в Федерацію обласних організацій пасічників більшості організацій Братства бджолярів, яке з виходом з нього волинського і чернівецького Братств, почало вже розсипатися. А після Конгресу Апімондії я очікую повного розвалу Братства з корупційним скандалом вже на міжнародному рівні.

Саме коли ми все назвемо тим, чим воно є,  всім стане зрозуміла вимога статті 3.7 навіть застарілого діючого  статуту Спілки де серед обов’язків члена спілки є вимога про перебування кожного члена Спілки «на обліку в одній з (первинних) організацій Спілки». Це стосується і Президента української Спілки, яких  має бути на обліку і працювати в якомусь районному об’єднані пасічників, з якого він мав бути обраний  до розваленої при ньому Київської обласної Спілки, а з неї він мав бути обраним і до Української Спілки. Все це витікає з  Закону України “Про об’єднання громадян” і  навіть з старого діючого Статуту Спілки, та не відповідає введеній Боднарчуком практиці.

Що до пасічницьких підприємств, то це ті, основою яких є утримання бджіл і де працюють пасічники. Такі  підприємства можуть увійти в обласні Спілки такими самими колективними членами як і районні об’єднання пасічників, тому що представляють пасічницький колектив. А ті які роблять стамески і димарі, то їх колективи складаються з металообробників, які можуть створити свою Спілку виробників стамесок. Те саме відноситься і до закупівельників меду і експортерів, які можуть створити свою Спілку. 
Але поодинці, якщо ці бізнесмени мають власні пасіки, ніхто їм не заважає вступити як звичайному пасічникові в районні об’єднання пасічників. І далі по тій же схемі, що і звичайні пасічники вони можуть бути обрані ними на будь-яку посаду і делеговані на з’їзд Спілки пасічників України, та не Боднарчуком, а своїми районними пасічницькими організаціями. Чим вони відрізняються, від інших керівників самих різних підприємств, які сьогодні є членами наших районних  об’єднань пасічників? 

Це не риторичне питання, це питання до Президента Спілки, до  пасічницької спільноти і до з’їзду Спілки, який має відбутись.
Стаття 6. того самого закону, яка має назву «Принципи створення та діяльності об'єднань громадян»,  твердить, що «Об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності. Та про яке самоврядування пасічників під керівництвом Л. Боднарчука може йти мова, коли директор одеського «Бджолопрому» Косташ А.А., який ніколи не був членом будь якого районного об’єднання пасічників, ніколи ні від якого об’єднання пасічників  не був обраний в Спілку пасічників Одещини, ніколи нею не був делегований в «Спілку пасічників України», та по волі Боднарчука представляє в  Раді Спілки пасічників України нашу обласну Спілку. Як це відповідає статті 4.6  Статуту Спілки, де сказано «До ради Спілки обов’язково входять по одному представнику від обласної організації Спілки, котрим делеговані ці повноваження обласними конференціями»?  
Це теж ставить питання перед майбутнім з’їздом Спілки, про нав’язане Боднарчуком всупереч законам країни і статуту Спілки таке формування керівництва Спілки, що на від початку руйнує  самоврядування в Спілці пасічників України.  
 Саме такі методи формування ради Спілки  з власників приватизованих  «Укрбджолопромів» і пов’язаних з Боднарчуком бізнесменів, руйнувало Спілку на протязі двох десятиріч на всіх рівнях. Таких керівників не турбувало руйнування  Спілки  пасічників Київській області і районних спілок в самому Києві. А що робиться далі від Києва і його області, невже краще? Те саме! Але подекуди збереглись голови обласних Спілок радянського типу, які доповідають, що в них в області майже двадцять районних організацій, мало того, вони вказують з точністю до тони виробництво бджолопродукції в своїй області.  Звідки такі успіхи і дані? Що, в українському морі збереглась заводь, де дифузні процеси не діяли і там такий порядок, як в радянські часи, від збереження масових громадських організацій, до абсолютно точних статистичних даних про небачені  успіхи. 
Боднарчука не турбує ця відверта брехня. Його більше турбує, що десь в Одесі районні об’єднання пасічників і їх обласна Спілка потихеньку відроджуються і що ця організація ставить питання до керівника української Спілки, чому він не виконує закони України і Статут Спілки. Його хвилює, що ми протидіємо навмисному руйнуванню ним Спілки, при цьому подаємо списки делегатів на з’їзд тільки від  існуючих  організацій і від дійсного, та малого їх складу.
А скажімо Братство, коли його керівництво об’їжджало в 2005 році громадські організації пасічників України, то його голова С. Уласік публічно і неодноразово відмічало, що наша обласна організація краща на Україні, але ми і йому  подобались тільки до того, поки не стали звертати  увагу керівництва Братства, а потім і громадську увагу на те, що Братство відверто будується під корупційні цілі.  

Те що я критикував Братство було на користь Боднарчуку і тоді він почав було проявляти схильність до мене, а тим самим, і до Спілки пасічників Одещини. Так я і наша організація могли знову стати кращими. Я навіть мав шанс заслужити  звання «Почесний пасічник», та з армійських часів пам’ятав казармену приказку радянських часів: «Краще донька  повія, ніж син єфрейтор», тобто «кращий солдат», в оцінці тих, хто працює на нашу поразку. Я краще залишусь простим українським пасічником.

Але для мене Боднарчук не ворог, а  людина що заблудилась. Щоб ми могли відродити Спілку достатньо діяти в рамках законів нашої держави. Персони це важлива, але другорядна справа. Якщо ми почнемо системно діяти відповідно навіть до недосконалого діючого статуту Спілки, то не тільки відкриється шлях до відродження Спілки, а й самі собою очистяться від сторонніх осіб керівні органи Спілки. Без системних порушень Спілка непотрібна  буде й Леоніду Івановичу, який роками порушував закони і статут Спілки, зовсім не з любові до порушень. За такими системними багаторічними  порушеннями законів завжди ховаються корупційні цілі. Тут і за руку ловити не треба. То справа відповідних органів. 

Наше ж справа привести діяльність в Спілці в відповідність  чинному законодавству і Статуту. Для цього треба не воювати з Боднарчуком, а робити те що належить і так як належить і вимагати цього від лідерів громадських організацій на всіх рівнях. Замість цього саме ми створили своїм мовчанням  для Боднарчука і Васильківської корупційні ніші. По великому рахунку, в усьому винен не стільки він, скільки ми, коли відстороняємось від свого колективного імені «Спілка пасічників України». Саме під цим ім’ям, та ще під ім’ям «Братство», незалежно від того, належимо ми до них, чи ні, нас (пасічників України) сприймає наша  державна влада  і міжнародна спільнота. Саме тому так потрібні ці імена Боднарчуку і Васильківській, бо тільки як голови цих об’єднань пасічників вони зможуть приймати Конгрес Апімондії від нашого імені. Але самі  ми зайві і небезпечні для них з своїми громадськими організаціями, з’їздами, претензіями на самоврядування, особливо коли Апімондія на носі.  Тим самим, саме наближення Конгресу робить їх найбільш  вразливими  і цей рік, перед Конгресом, найбільш придатним для потрібних змін. Адже навіть бізнес, що вишикувався за Боднарчуком бачить, що той здає Спілку і їх інтереси по шматках Васильківській, а своєю бездіяльністю ставить себе і їх під удар громадськості. Зміни потрібні і їм, але, здебільшого, косметичні. А це теж  фактор їх невідворотності. Те, на чому вони зупиняться, залежатиме від нас. 
Що переможе покаже не з’їзд, а позиція, яку займе бджолярська спільнота на своїх районних, обласних конференціях, на з’їзді Спілки і після нього. Перемоги досягаються не на з’їздах, а в повсякденній праці, і в здатності громад контролювати і направляти на відповідний шлях  обране керівництво. В іншому разі отримаємо  в масштабі галузі те ж саме, що отримали після Помаранчевого перевороту. На мій погляд, ми як суспільство вже давно зайшли в тупий кут, я якого у  нас три шляхи:
- ставати громадянами своєї держави, брати на себе відповідальність і напрацьовувати досвід співпраці і не галасливого, але дієвого  контролю на своїм керівництвом. 
- тікати з України, визнавши українське суспільство не здатним жити по людськи.
- Знову, як в стародавні часи, покликати на правління Україною варягів.
Четвертого шляху не бачу. Хіба що вмерти. 

Так наші маленькі пасічницькі справи, мимо нашої волі виводять нас на справи в нашому суспільстві. При цьому, наводячи порядок у себе в Спілці  ми, без перебільшення, працюємо на Україну і її народ. Вдумайтесь в ці, зовсім не патетичні слова і визначте свою поведінку не тільки на з’їзді Спілки пасічників, що невдовзі відбудеться, а також в більш вагомих зрушеннях, які потрібні всім нам. 

По суті ми бджолярі, переважно не молоді люди, що  тільки почали проявляти намір взятися за віник, щоб  наводити порядок в нашому українському домі, почавши з свого  бджолярського кутка, а боднарчуки вже тремтять і підписують між собою меморандуми, про протидію. І кому вони зібрались протидіяти  -  нам дідам з пасік?  Це саме по собі смішно.  А хіба не смішно коли Л. Боднарчук боїться навіть опублікувати дату і місце проведення з’їзду.  А стаття 4.8 статуту “Спілки  пасічників України” регламентує: “Норми представництва, час, місце скликання і порядок денний з’їзду оголошуються радою спілки не пізніше як за місяць до початку з’їзду”. Він нами змушений йти все на нові порушення законодавства і статуту Спілки.  В приватних телефонних  розмовах з головами обласних Спілок він вже сповіщає, що з’їзд відбудеться не в кінці березня, як казав раніше, а в квітні, і знову без дати. Він так може відволікати з’їзд до літа, а там і до осені.   Його діями керують не хитрощі, а страх. Саме страх змушує робити порушення і помилки. Але у тих, на чиє прикриття він розраховує, існує своя грань можливого і грань терпіння. 

Що до першочергових дій ініціативної групи, то вважаю що в ситуації, яка складається, потрібно: 

підтвердити те
1. що ініціативна група створена в зв’язку з тим, що попереднє керівництво Спілки втратило свої повноваження ще три роки тому, вичерпавши термін на який було обрано і на скликання з запізненням чергового з’їзду Спілки не погоджувалось. 

2. Що ініціативна група взяла на себе повноваження керівного органу Спілки, яким є її Рада. Ці повноваження тимчасові і мають діяти  до початку роботи чергового законного  з’їзду Спілки.

3. Що після оголошенням Боднарчуком проведення окремого з’їзду Спілки, ініціативна група пішла на перенесення об’явленого нею з’їзду Спілки, який намічала на 3 березня,  щоб не допустити розкол  Спілки. Ініціативна група закликала своїх сторонників прийняти участь в з’їзді, який скликає Боднарчук, але з вимогою його проведення без фальсифікацій, в рамках чинного законодавства і діючого статуту Спілки пасічників. Це було зроблено щоб не дати Боднарчуку провести окремий фальсифікований з’їзд і цим розколоти Спілку.
повідомити членів Спілки

4. Що після цього ініціативна група вела з ним переговори про спільне проведення з’їзду на законних засадах, доки мала надію спільно з Боднарчуком  провести з’їзд.

5. Що надії на це втрачені і з’їзд, який скликається Боднарчуком, не буде визнаним нами законним, якщо не будуть дотримані норми діючого статуту Спілки і закону України “Про об’єднання громадян” згідно яким:
• об’єднання громадян і їх обласні Спілки можуть брати участь в з’їзді Спілки якщо вони зберегли державну реєстрацію  і надають мандатній комісії з’їзду чинні реєстраційні посвідчення своїх організацій. 
• Делегатами з’їзду можуть бути пасічники які є членами якого не будь районного об’єднання пасічників, або зареєстрованого об’єднання пасічників бджолопідприємства, в яких тільки і діє, згідно закону, персональне членство. Підтвердженням їх членства в районній організації є відмітка в посвідченні про сплату внесків. Це  є обов’язковою умовою членства в Спілці, відповідно пункту 3.7 статуту Спілки пасічників України. Свідченням про обрання іх делегатами на з’їзд Спілки є виписка з протоколу районної конференції про обрання делегатів на з’їзд Спілки і  виписка з протоколу обласної конференції яка затвердила цих делегатів на з’їзд Спілки.  Обласні Спілки що мають тільки колективних членів, самочинно індивідуальних членів обирати делегатами на з’їзд Спілки не можуть. 

6. В разі невідповідно організованої реєстрації делегатів з’їзду, ініціативна група закликає своїх прибічників покинути фальсифікований з’їзд і зібратись на розширене зібрання ініціативної групи, де вона має поповнити представниками від обласних спілок Тимчасову Раду Спілки пасічників.  Тимчасова Рада Спілки має визначитись в новому своєму складі, в програмі дій по підготовці законного з’їзду і з датою його проведення. 

7. Ініціативна група уже сьогодні має повідомити пасічницьку спільноту про перенесення об’єднавчого з’їзду пасічників, оскільки боднарчуковський  з’їзд, скоріше за все, не можливо буде визнати законним і на ньому відновити законне керівництво Спілки. Але про запрошення пасічників для підтримки наших дій, доцільно подумати і зробити відповідне повідомлення. 

8. Ініціативна група повинна підготувати всебічний контроль за рестрацією делегатів боднарчуковського з’їзду. Якщо  зробити це не дадуть, то реєструвати порушення, в тому числі, за допомогою працівників Мінюсту і телерепортерів.

9. Потрібно просити пасічників з обласних організацій Спілки доповідати Ініціативній групі про порушення законності починаючи з невідповідного формування делегацій від їх обласних Спілок і до порушень в ході самого з’їзду.

На жаль, я можу допомогти тільки порадами, і тільки тими, на які здатен. Подумайте самі що ще треба робити і готуйте виконавців. Про те  саме прошу пасічницьку спільноту, яка повинна розуміти, що справа стосується всіх нас, незалежно від членства в Спілці. Вступити до неї можливо і потім, а інформаційна підтримка і поради  потрібні уже сьогодні.
 

С. Мілов
07.03.2012