 Пасічницька
громада України зазнала тяжкої і непоправної втрати – раптово пішов з життя
відомий пасічник, громадський діяч, колекціонер Богдан Васильович Рудка.
Народився він 25 березня 1941 року на Львівщині,
але сумнозвісна операція «Вісла» закинула його сім'ю до Тернопільщини.
Тут же він і познайомився з дивовижним світом бджіл, загорівся палкою любов'ю
до цих комах. Доля багато покидала пана Богдана по білому світу, але мрія
про власну пасіку ніколи не полишала його і за найменшої нагоди він поспішав
побути з бджолами.
22 лютого 1990року Богдан Рудка брав активну участь
у відновленні журналу «Український пасічник», і до лютого 2006 року був
членом редколегії цього журналу. Інститут бджільництва ім. П. І.
Прокоповича запросив його у 1995 році на роботу в якості наукового
співробітника з історії бджільництва, на цій роботі він і працював до останніх
днів свого життя.
Пан Богдан завжди був у вирі життя пасічницького
загалу – за його ініціативи у грудні 2001 року в Тернополі була створена
обласна асоціація пасічників імені Миколи Михалевича, головою якої, а потім
і президентом він був. Його енергії і завзяття вистачало і на побудову
пам'ятника відомому українському пасічнику Миколі Михалевичу, і на спорудження
першої в Україні каплиці святих Зосима і Саватія, і на організацію та проведення
багатьох конференцій та зустрічей пасічників.
Він написав майже 200 статей по бджільництву, які
надруковані не тільки в українській періодиці, але і в галузевих виданнях
Росії, США, Франції.
Колекції Богдана Васильовича заздрили найзапекліші
збирачі раритетів, адже в ній налічувалося більше 1000 книг та журналів,
сотні поштових марок, монет, медалей та поштових листівок на тему бджільництва.
Полтавські пасічники добре знали Богдана Рудку,
адже він часто бував у Полтаві, а в каплиці святих Зосима і Саватія на
Тернопільщині знаходиться ікона, подарована головою Полтавської обласної
спілки пасічників Олексієм Сенчуком.
Важко говорити про пана Богдана в минулому часі,
не віриться, що пішов з життя такий енергійний і чуйний колега. Осиротіла
його пасіка, ніколи більше не почуємо ми чудові оповідання Богдана Васильовича,
але ми пам'ятаємо його живим і щасливим і будемо пам'ятати його таким завжди!
Члени Полтавської обласної громадської організації
«Бджола і людина».
|
