Актуальність.
Значна кількість пацієнтів з частими пароксизмами
фібриляції передсердь (ФП), зумовленими ішемічною хворобою серця (ІХС),
а також осіб молодого і середнього віку, у яких діагностовано екстрасистолічну
аритмію високих градацій, погано піддаються протиаритмічній терапії.
Мета дослідження.
Порівняти ефективність апітерапії з найпоширенішими
антиаритмічними засобами: аміодароном, соталолом, карведілолом, пропафеноном
та хінідином.
Об’єкт і методи.
Простежили ефективність апітерапії у 38 осіб з аритміями,
резистентними до лікування. Серед них було 32 чоловіки і 6 жінок у віці
від 24 до 72 р., розподілених на 2 групи. До першої групи увійшло 18 пацієнтів
молодого і середнього віку, у яких діагностовано часту передсердну і шлуночкову
екстрасистолію, а також 4 пацієнти з СПЗШ, які мали шлуночкову екстрасистолію
високих градацій. Друга група представлена особами з ІХС і/або артеріальною
гіпертензією (середній вік 58 років) зі стійкою формою фібриляції передсердь.
Курс бджоловжалювання тривав від 2 тижнів до одного-двох місяців, що визначалося
важкістю форми аритмії. Лікування починалося з одного бджолиного вжалювання
через день. Кількість бджоловжалювань поступово збільшувалася, досягаючи
в окремих випадках 16-25 вжалювань за один раз (35% пацієнтів). Курс лікування
становив 120-160 вжалювань протягом 2 місяців. Контроль за ефективністю
лікування здійснювався за допомогою холтерівського моніторування. Лише
в одного пацієнта виявилася підвищена чутливість до бджолиної отрути, внаслідок
чого терапію було обмежено одним-двома бджоловжалюваннями через день.
Результати.
Бджоловжалювання було ефективне у 16 з 18 пацієнтів
з першої групи спостереження (зменшення кількості екстрасистол на 70% і
більше) і дало самостійний або додатковий ефект на фоні протиаритмічної
терапії. У 25% з них було досягнуто повної ліквідації передсердної чи шлуночкової
екстрасистолії. У трьох пацієнтів з СПЗШ (двоє з них з попередньо виконаною
абляцією додаткових шляхів проведення) шлуночкові екстрасистоли високих
градацій (пароксизм шлуночкової тахікардії) припинилися, але ефект був
частковий і нетривалий, хоча кількість екстрасистол загалом достовірно
зменшилася. У 2-х пацієнтів з ФП, резистентної до антиаритмічних засобів,
апітоксинтерапія зумовила тривалу (понад 6 міс.) ремісію. У решти пацієнтів
приступи ФП стали рідшими, а ремісії – тривалішими. Часто аритмію вдавалося
попередити профілактичним бджоловжалюванням (2-3 бджоловжалювання на тиждень)
протягом кількох років.
Висновки:
Бджоловжалювання є ефективним методом лікування
і профілактики передсердних і шлуночкових аритмій, включно зі стійкою фібриляцією
передсердь, а також небезпечною для життя екстрасистолією високих градацій,
що зумовлена синдромом передчасного збудження шлуночків.
|
|