Ці маленькі, скромні пташки влітку майже непомітні
– вони старанно працюють в гущавині гілок, визбируючи шкідливих комах та
гусінь. Завжди голодні пташенята постійно вимагають їсти, тому батькам
доводиться просинатися з першими проміннями сонця і пізно лягати, щоб нагодувати
свою малечу. Однак навіть в дні, коли поживи зовсім мало, ці пташки не
поспішають з'являтися на пасіці – вони чудово розуміють чим може закінчитися
зустріч з бджолами за теплої погоди.
Та ось пташенята вже вилетіли з гнізда, облетіло
листя з дерев, поховалися від холодів під кору та в шпарини всі літаючі
та повзаючі, полювання стає дедалі важчою справою. Голод змушує цих пташок
тулитися поближче до людських осель, шукати поживу саме тут. Сумні сади
стають веселішими, коли з гілки на гілку починають перепурхувати і дзвінко
виспівувати зграйки таких знайомих нам синиць.
Так, саме про них іде мова. За великим рахунком
для більшості з нас вони і взимку є вірними помічниками садівників та городників,
адже від їхнього пильного ока не сховається жоден шкідник. Маленькі синиці
оглядають всі кущі і дерева, зазирають до найменших шпарин і дістають звідти
на світ Божий всіх, хто наступної весни міг би зменшити наші врожаї.
От тільки шкода, що дуже часто замість того, щоб
в поті чола видовбувати комашок з щілин, синиці займаються таким собі рекетом.
І не де – небудь, а на нашій улюбленій пасіці. Для цього є всі умови,
особливо там, де бджоли зимують на вулиці. Робиться все дуже і дуже просто
– підлітає синиця до вулика, сідає на прилітну дошку і починає стукати
дзьобом по вулику. Чи спеціально це робиться чи ні, ще невідомо, але вчені
відзначають, що в маленьких головах синиць вистачає розуму і для набагато
складніших речей. Досить подивитися зблизька в розумні очі цих пташок і
стане зрозумілим, що вони не просто так товчуться по вулику,
а навмисно викликають до льотка бджіл. Як тільки якась бджола стривожиться
і задумає поглянути, хто ж там не дає спокійно спати, вона рушає до льотка.
Але ж надворі холодно, бджоли восени і взимку малорухливі; тільки приповзе
бджола до льотка, а синиця її хап! Від льотка на гілку – і через кілька
секунд від бджоли тільки спогад залишився. Так і пурхають цілий день синиці
до вулика і від нього.
Що цікаво, здається, що пасіка і бджоли є для них
ніби запасним варіантом. Цього року синиці на пасіку до мене прилетіли
саме тоді, коли впав перший сніг і здобувати поживу в інших місцях стало
важко. До цього їх і близько біля пасіки не було, а як ліг сніг,
всі прилітні дошки були витоптані маленькими лапками. Розтав сніг – і синиці
щезли, полетіли туди, де можна прогодуватися, а вулики залишили на чорний
день.
Одній синиці на один день, щоб прохарчуватися потрібно
не так і багато бджіл, але якщо на пасіку завітає зграйка в 20-30 пташок,
бджолині сім'ї почнуть танути досить швидко. Та і турбуються бджоли від
таких гостей, поїдають більше корму, можуть і не витримати до кінця зими.
Отже, на пасіці взимку синиці – гості небажані.
Знищувати їх не можна, потрібно пам'ятати, що вони і шкідникам не дають
спокою. Залишається відлякувати їх від вуликів, нехай харчуються там, де
і повинні, або ж не дати їм доступу до льотків.
В одному із старих пасічницьких видань згадувалося,
як пасічник відлякував синиць з пасіки, намалювавши на кожному вулику кола,
які схожі на великі очі. Підлетівши до такого страховища, синиці лякаються
і летять геть.
Набагато більше способів не дати синицям вільно
почувати себе на льотку вулика. Для цього застосовують пластмасові сітки,
які вільно висять над прилітною дошкою і заважають синицям дістатися безпосередньо
до льотка. Іноді замість таких сіток на прилітну дошку похило ставлять
нешироку планку такої довжини, щоб вона трішки перекривала довжину льотка
– синиці до нього не доберуться, а за теплої погоди бджоли можуть облетітися
– планка їм не перешкоджатиме.
Можна також наламати соснових гілочок і прикріпити
їх над льотком, в цьому разі синиці не зможуть розбійничати – їм перешкоджатиме
колюча хвоя, а бджоли матимуть вільний вихід з вулика.
І останнє. Які б способи не застосовував пасічник
для відлякування синиць від своїх вуликів, а влаштувати для них годівницю
він просто зобов'язаний! Ось-ось впаде сніг і засипле все навколо, все
затихне під білою ковдрою і ось тоді так приємно буде побачити, як працьовито
пурхає в саду перед вікном зграйка жовтогрудих пташок. Підгодуйте їх і
в лютому не хтось інший, а саме синиця першою нагадає про те, що ось-ось
прийде весна!
Юрій Сенчук,
Полтавська обласна громадська
організація "Бджола і Людина"
05.02.2008
|
|
